Історія Коломийського футболу

У липні 1994 року минуло 100 років з часу проведення в« Україні першого документально зафіксованого футбольного матчу за офіційними правилами. Він відбувся у Львові між командами Львова та Кракова. Поволі копаний м'яч (саме так тоді називали футбол у нашому краї) опанували жителі і менших міст і сіл Галичини. Шкода, але початки коломийського футболу за-1 лишаються невідомими. Проте у 1921 році в Коломиї вже діяли два футбольні клуби: "Довбуш" (при "Пласті", яким займався Петро Франко, син Івана Франка) і "Хортиця" (у ньому грали студенти-гімназисти). Сильною, добре зорганізованою командою був "Сокіл", що виник дещо пізніше. Крім українських у місті існувало кілька польських та єврейських клубів. Найсильнішими з них були військово-цивільний спортивний клуб "Покуття" та жидівське товариство гімнастичне "Дрор". Історія "Покуття" починалась з команди 49 піхотного полку. Покутяни гідно конкурували з футбольними клубами Станіслава. "Сокіл" мав власний стадіон, збудованими у 1928 році. Нині — це стадіон дитячо-юнацької спортивної школи №1 "Юність". На ньому грають обидві коломийські футбольні команди — "Покуття" в чемпіонаті України серед колективів фізкультури та "Сільмаш" в першій лізі чемпіонату області. Найкращим стадіоном Коломиї доведенного періоду вважався той, де проводила свої домашні матчі команда 49 піхотного полку. Стадіон був обгороджений, мав досить велику трибуну, 6 бігових доріжок, футбольне поле розміром 110x74 метри. За порядком на стадіоні слідкували військові, вхід був платний, працювали буфети. На стадіоні, як і всюди в місті, був порядок і чистота. Начальником тієї команди був старший сержант війська польського пан Гольд.
"Покуття" та "Дрор" належали до лігових клубів. Спочатку обидві команди змагалися у класі "В" станіславської підгрупи, а після» відокремлення станіславських команд у самостійний округ, "Покуття" у 19.34 році здобуло перепустку у клас "А". Там коломияни виступали до 1939 року. Команда "Дрор" була учасником змагань першого округу, спочатку у класі "С", а з 1932 року — у класі "В". Значних успіхів команда не здобула. Найсильнішою серед українських команд міста був "Сокіл". НГд той час футбольні дружини існували також у П'ядиках, Королівці, Восдоресінцях, Печеніжині.
Значною подією у житті міста ставав приїзд сильних команд, таких як львівські "Чарни" та "Гасмонея", "Драгош-Вода" Чернівці, "ЗЛогонь" Стрий, "Ресовія" Жешув, "Ревера" Станіслав. У 1933 році у Коломиї гостювала всесвітньовідома віденська команда "Гакоах". З рахунком 9:3 австрійці переграли збірну міста, сформовану на базі 49 піхотного полку.
Прихід у вересні 1939 року Червоної Армії поклав край цьому надзвичайно цікавому періоду футбольної історії. Гусениці червонозорявдшх танків знищили стадіон команди "Покуття". З відходом червоних військ у 1941 році відродилась команда "Довбуш". Деякий час її тренував відомий український футболіст Олександр (Леньо) Скоцень.
Одразу після війни начальник коломийської пошти пав Барський організував команду "Блискавка" (працівники зв'язку). Цей колектив здобув перемогу в обласній спартакіаді 1945 року. Переможці повним складом виїхали до Києва, де брали участь у республіканських змаганнях і посіли 1 місце у третій групі.
З тих пір минуло майже півстоліття. Впродовж цього часу у найвищому ешелоні обласного чемпіонату виступали команди Коломиї: "Більшовик" (1947-1950 рр.) "Іскра" (1951—1954 pp.), "Локомотив" (1953 р.), "Буревісник” (1955- 1957 pp.), "Авангард" (1958—1961 pp.), "Сільмаш" (1962-1994 р.), "Карпати" (1965-1970 pp.), "Покуття" (1987—1992 pp.). Чемпіонами області ставали команди: "Іскра" (1954 p.), "Буревісник" (1956 р. “Карпати” (1968 p.), "Покуття" (1991 р.). Кубок області здобували: "Карпати" (1966, 1970 рр.) "Сільмаш" (1985 p.), "Покуття" (1993 p.).
Успішно виступали коломияни також в республіканських змаганнях серед колективів фізкультури. В 1958—1959 роках тут грав "Авангард”. В 1969 році "Карпати" виграли зональні змагання. Нижче четвертого місця жодного одного разу не опускався в турнірній таблиці "Сільмаш" (1976, 1978, 1984, 1986 pp.). В останні роки честь Коломиї в цих змаганнях успішно захищає "Покуття" (1991, 1992—1993, 1993—1994 pp.).
В нашім краї виховано ціле сузір’я відомих футболістів. У командах майстрів виступали Петро Слободян, Михайло Турянський, Петро Хащевський Михайло, Паламарчук, Юрій Ілюк, Ігор Мельничук, Роман Григорчук, Ігор Стахів. А Сергій Турянський став першим нашим земляком в національній збірній України. Цих відомих футболістів підготували Михайло Турянський та Петро Хащевський. Останні роки в Коломиї теж виростають молоді перспективні гравці, які, сподіваємось, ще скажуть своє вагоме слово в футболі.

Команда заснована в 1982 році на базі футбольної команди села Корнич при Коломийському будівельно-монтажному управлінні № 82 (нач. І. Шутяк ст. інженер 3. Німчук, голова профкому І. Тремтячий). Спершу вона називалась "Будівельник", а її організатором, одночасно гравцем і тренером був Михайло Васильович Угорський. Під його керівництвом команда пройшла шлях від учасника чемпіонату Коломийського району до чемпіона і володаря кубка області, третього призера чемпіонату України серед команд колективів фізкультури в першій зоні. Нині Михайло Угорський — президент футбольного клубу "Покуття".
В рік свого дебюту "Будівельник" одразу став другим призером чемпіонату Коломийського району і одержав перепустку в групу "В" облас­ного чемпіонату. У 1983 році коломияни, змагаючись в групі "В" чемпіонату області завоювали друге місце і путівку в групу "Б". Для здобуття путівки в групу "А" команді вистачило трьох років. В 1984 році "Будівельник" виборов четверте місце, а в 1985 році — 3 місце. В 1986 році спонсором команди став завод "Електрооснастка" (директор Анатолій Попов), а команда змінила свою назву. Тоді ж "Електрооснастка" завоювала друге місце в групі "Б" і путівку в найвищий ешелон обласного футболу — групу "А".
Протягом цього періоду за команду виступало багато вихованців футбольних шкіл Коломийщини: Ярослав Гаврилюк, Михайло Угорський (граючий тренер команди 1982—1986 років), Василь Косован, Роман Григорчук, Михайло Кіф’як, Степан Гаєвський (воротар), Михайло Дячук, Михайло Гаврилюк, Мирослав Уграк, Володимир Уграк, брати Василь і Олексій Тороуси та інші.
У 1987 році "Електрооснастка" вперше бере участь в першості області по групі "А”. Команда поповнилась молодими здібними футболістами Коломийщини. Ігор Дяків і Володимир Палійчук прийшли з Гвіздця, Володимир Слободян — з Гончарева, Іван Сапович з Матіївців, Іван Конюх з Лісного Хлібичина, брати Наливайчуки, Юрій Проців з Коломиї, Василь Луцик з Тлумацького району. Цей колектив успішно веде боротьбу із старожилами обласного футболу, в 1987 р. посідає 8 місце, а в 1988 році — 6 місце в групі "А". Всі ці роки плідно з юнаками команди працював Петро Хащевський, а з 1988 року йому допомагає Михайло Турянський. Саме завдяки самовідданій праці цих двох відомих у минулому футболістів на Коломийщині виховано цілу плеяду чудових гравців, яких знають не тільки в Коломиї, області, але й на Україні і в Європі.

Роки	Назва
1982-1985	"Будівельник"
1986-1989	"Електрооснастка"
з 1990	"Покуття"
2007-2008	ФК "Коломия

Роки	Результат
1982	2 місце в чемпіонаті Коломийського району
1983	2 місце в групі "В" першості області
1984	4 місце в групі "Б" першості області
1985	З місце в групі "Б"
1986	2 місце групі "Б"
1987	8 місце в групі "А" першості області
1988	6 місце в групі "А"
1989	З місце в групі "А"
1990	7 місце в першій зоні чемпіонату України серед КФК
1991	1 місце в першій лізі (колишня група "А") чемпіонату області серед дорослих та в комплексному заліку (дорослі + юнаки). Фіналіст кубка області
1992 (весна)	5 місце в першій лізі чемпіонату області
1992-93	9 місце в першій зоні чемпіонату України серед КФК. Володар кубка області
1993-94	3-місце в першій зоні чемпіонату України серед КФК

1. 1982—1986 pp. — тренер Михайло Угорський.
2. 1986—1989 pp. — нач. команди Михайло Угорський, тренер Дмитро Носович.
3. З 1990 року — президент Михайло Угорський, нач. команди Василь Пішак, гол. тренер Василь Блясецький.

В різні часи за команду "Покуття" виступали такі відомі футболісти: Володимир Ковалюк, Роман Григорчук, Ігор Мельничук, Василь Чіх, Юрій Ілюк Ігор Стахів, Василь Блясецький, Гоча Тібілов, Володимир Курліковський, Володимир Борисевич, Ігор Стефанків, Михайло Гепко, Юрій Гринчишин, Віталій Скоков, Михайло Сергенюк, Ярослав Ковальчук, Юрій Тодорів, Павло Палій, Ігор Дяків, Іван Савчук, Михайло Сапович.